У хаті бути або дитині, або тварині?!
Проблема, назвемо її умовно, «співіснування дитини-тварини» є притаманною для більшості молодих родин. Рано чи пізно, але таки трапиться, коли малюк з істерикою вимагає від батьків собаку чи кота. Часто-густо, чула від багатьох своїх знайомих закарпаток, їх прохання активно підтримує батько, а от вони, матері, проти: «Це ж ще одна жива істота, яка потребує догляду і уваги». І зрештою, за компромісу матері, чи без нього, дитина таки отримує бажане.
«З чотирьох-п’ятирічного віку дитині навіть потрібно мати домашню тварину. Це її, найперше, розвиватиме, по-друге, формуватиме її імунітет. Єдине – її треба понести на огляд кваліфікованому спеціалісту перед тим, як занести тварину в дім, – пояснює ужгородський ветеринар Василь Дикий. – І це не залежно, чи взяли Ви тваринку у титулованому розпліднику, чи у притулку, чи знайшли на вулиці».
Спеціаліст каже, що з однаковим «набором гельмінтів, інфекційних захворювань» до них приводять як і породистих тварин з розплідників, так і звичайних безхатченків.
Пам’ятаймо, що на сьогодні нараховується близько 150 захворювань, які передаються від одомашнених тварин до людини. Вони отримали наукову назву «зооантропонози». Серед них найнебезпечнішими саме для дитячого організму є такі: різні види глистяних та грибкових інфекцій, токсоплазмоз, сальмонельоз тощо. Тому батькам варто запам’ятати, що вирішивши порадувати дитину собакою чи котом, його спершу варто показати спеціалісту. Однозначно, огляд і профілактика захворювань тваринки обійдуться дешевше (і морально, і матеріально), аніж потім лікування сім'ї і тварини заразом.
Отож, проблеми, чи купляти дитині бажаного нею чотирьохлапого (звичайно, якщо той не коштує кілька сотень доларів) немає. Проблема, і таки вагома, виникає вже тоді, коли тварина з’явилася у родині. І вона зовсім не у тому, що з собакою нікому погуляти, за кішкою ніхто не прибере, або ж чотирьохлапий ходить добу голодним – це лише наслідки основного: дитині ніхто не пояснив, що ми, як у розповіді Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц», у відповідальності за того, кого приручили. Ветлікар каже, що таке роз’яснення ситуації малюку потрібне перед купівлею їй собаки чи кота – найперше, це допоможе самим батькам уникнути того, що потім весь вантаж турбот з твариною ляже на їхні плечі, а по-друге, дасть дитині чітке усвідомлення її обов’язків, можливо, перших обов’язків у житті, які розвиватимуть у них почуття відповідальності за когось і потрібності комусь.
Однак, на жаль, таки реальною проблемою для декотрих сімей стає ситуація, коли очікується дитина, а в будинку вже проживає кіт чи собака, або ж навіть кілька тварин. Два роки тому, розповідали ужгородським зоозахисникам колеги по справі, у столиці спостерігалася ціла хвиля усипляння чи викидання дорослих доглянутих тварин на вулиці, як з’ясовувалося потім, сім’ями, які планували дитину, чи у яких з’являвся малюк.
«Це аморально – викидати того, хто став частиною сім’ї. Крім того, не зрозуміло з медичної точки зору, оскільки тварина вже жила у хаті, а тому, якщо за нею був елементарний догляд – усі необхідні щеплення та проходження потрібних процедур, то вона не є носієм ніяких вірусів та інфекцій, – коментує ветеринар. – Якщо ж є сумніви і боязнь щодо стану здоров’я вашого утриманця – то можна його понести на огляд до лікаря, але ні в якому разі не викидати чи усипляти».
Звичайно, необдумано заводити тварину, коли у сім’ї планується дитина. На цьому наголошують навіть медичні спеціалісти. Однак, коли Ваша дитина досягла віку, коли може бодай трохи усвідомлювати свої обов'язки і відповідальність за їх виконання, то дайте можливість їй це зробити. І не показуйте їй аморальний приклад, викидаючи на вулицю свого чотирьохлапого утриманця з причини, що плануєте їй братика чи сестричку.
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.