Мурахи можуть витримати навіть 70-ти градусні морози

Коментарі (0)
На головну
Додати в закладки
Версія для друку

На Закарпатті відомо близько десятки родів та сотні видів мурах. Вони населяють різноманітні біотопи – луки, ліси, живуть поблизу людських поселень і навіть в будинках чи квартирах. Найбільш розповсюдженими є чотири групи мурах: лісові руді, або, як їх ще називають, "форміки", лазіуси, мірміки (червоні, чорні та руді) та фараонові мурахи. Останні – це саме ті, котрі через каналізаційні труби кочують з кватири в квартиру багатоповерхівок. Отримала мураха таку назву, бо була знайденою в мумії фараона, куди потрапила в пошуках їжі. Сьогодні фараонові мурахи є космополітами – комахами, поширеними по континентах всієї Земної кулі.

Як же перезимовують мурахи? Для початку варто нагадати, що мурахи є холоднокровними тваринами і їх активність корелюється температурою повітря, тобто поняття "повної слячки" для них не є характерним. "Воно властиве тільки теплокровним тваринам. Для роз’яснення процесу зимування мурах застосовують поняття "температурний поріг розвитку". Наприклад, загалом нижнім температурним порогом розвитку комах вважаються температури від + 6°С до +10°С. За показника +11°С їхні личинки продовжують розвиток", – каже доцент кафедри ентомології біологічного факультету УжНУ Василь Чумак.

Фараонова мураха

Більшість видів мурашок є комахами соціальними. Вони, як і, наприклад, бджоли, живуть сім’ями, в якій є цариця (самка), робочі особини (недорозвинені самки) і самці. Всі особини сім'ї турбуються про своє потомство. При цьому вони створюють для своїх лялечок і личинок оптимальний температурний режим. Для цього вони їх постійно переміщають в межах мурашника: в жару ховаючи від сонця вглиб, при зниженні температури – на поверхню мурашника.

Зимують у мурашок як дорослі особини, так і личинки й лялечки. При перших похолоданнях дорослі мурахи затягують їх на певну глибину. При незначному похолоданні – це десь на півтори метра, де більш стабільна температура. Хоч як дивно, але мурахи набагато краще, ніж синоптики, навчилися робити довготермінові прогнози. Якщо наступної зими сподіваються сильних морозів, глибина, що на неї залягають зимувальні камери, заздалегідь збільшується до 2 – 4 метрів. "Тут вони кучкуються у гурти – мікроколонії і таким чином «гріються» до настання весняних температур," – зауважує ентомолог.

Загибель комах взимку, як і інших організмів, викликається замерзанням води у клітинах тіла. Тому у видів, які зимують при низьких температурах, наприклад, жуків-короїдів (у марашок також), у цитоплазмі клітин нагромаджуються так звані біологічні антифризи, які є похідними гліцерину. Вони знижують температуру замерзання води в живих клітинах, і це спасає комах. Такі види можуть переносити морози до мінус 70 градусів.

Цікавим і своєрідним є процес підігріву личинок мурахами, наприклад, на лугах: "Самки відкладають яйця під землею, а робочі мурахи регулюють температуру їх підіріву тим, що насипають на них глину. Якщо холоднішає, то засипають більше землі, теплішає – її розгрібають. І так, такими свого роду шарами, відбувається підігрів мурашиних личинок. Посеред галявини часто можна побачити результат цієї роботи у вигляді таких собі глиняних горбиків" .

Мурашники лазусів на полонині взимку

Ольга Борсук, Зелене Закарпаття