На Закарпатті розпочався сезон збору ісландського моху
Петро Федорович зі своєю дружиною живе в невеличкій хатинці неподалік лісу. Село Ужок, що на Велико-Березнянщині стало для подружжя не тільки домівкою, але й можливістю єднатися з природою. «Близько біля гір та лісу, до польського кордону також рукою подати, – кращого життя не відшукати» – ділиться пан Петро. Його село справді видатне на Закарпатті різними заслугами та природними багатствами. Тут у глибинці закарпатських «хащів» починається витік річки Уж. Чисте підземне джерельце місцеві жителі обладнали металом у вигляді маленького колодязю. На горі в центрі села стоїть дерев’яна церква 16 століття, що незабаром увійде до спадщини ЮНЕСКО. Господині та фермери виробляють незвичайний «їдкий сир». Його не варто плутати з бринзою, бо робиться він з козячого молока, а не надою овець.
Однак весна для Петра Федоровича – це сигнал починати збиральний сезон здоров’я. Щороку, він бере велику кошару, й вирушає у далеку подорож, аби назбирати ісландського моху. Квітень і травень саме ті місяці, як мох ще вологий і яскраво- зелений. Серед листя та гілля його можна розпізнати і зрізати. Ужоцький лісник каже : «Всім збиральникам варто знати, що мох, як гриби має коріння, тому виривати не рекомендується. Тільки обережно зрізати й покласти в корзину кореневищем донизу.
При ретельному дотриманні таких методів мохи не зникатимуть з місць росту». Петро Федорович усміхається, коли ми запитуємо чим відрізняється ісландський мох від звичайного, бо відмінностей дуже багато, як зовнішніх, так і властивих.
Перше, що треба знати, коли прямуєш за мохом – іти в затінки лісу, де сонце пробивається густими променями. Тільки там, під дубами й осиками моститься цілюща рослина, якою багата Ісландія. На вигляд він є кучерявий, а зелені листя мають сірий відтінок чим і різниться від звичайного. Коли ісландський мох підростає, бо людська рука не встигне зібрати, – стає подібний до опеньок. Найкраще брати мох середнього розміру, запевняє господар й починає розповідь про лікувальні властивості чудо-рослини. «За кордоном, – каже пан Петро, – ісландський мох використовують у промислових й фармацевтичних цілях. Лікарські препарати, які містять цю траву дуже ціняться й коштують у кілька разів дорожче. Його додають, як фермент до господарської хімії: порошків, мила, засобів чищення шкіри та хутра. Тому ісландський мох вважається натуральним гомеопатичним засобом. В Україні – маловідомий й збирають його одиниці горян, яким передали знання батьки. До речі, крім Закарпаття ісландський мох росте поодиноко в Карпатах зі сторони Івано-Франківщині. Зустріти його в інших місцевостях не доводиться».
В домашніх умовах рослина також є лікарем багатьох недуг. Живучи в селі, родина Петра Федоровича жодного разу не звернулася до лікаря з проблемами застуди, запалення чи кашлю. «Назбиравши мох, його потрібно сушити цілий рік. Потім відмочити в молоці й протягом кількох тижнів натщесерце випивати навар.» – з власного досвіду розповідає збиральник. Якщо все таки хвороба взялася, то «ісландська рослина» також приходить на поміч. Намочений мох треба прикладати компресами з марлі або будь-якої м’якої тканини до легень, гортані чи носу( при гайморитах). Так дочка Пана Петра, Владка, вилікувала вдома бронхіт. Пила і прикладала мох щодня.
Якщо говорити з медичної точки зору, то ісландський мох справді містить багато вітамінів, природних амінокислот та мінералів. Курцям також рекомендують пити відвари з цієї рослини. Адже за кілька місяців організм можна на 80 відсотків очистити від смол. Його цілющі властивості відомі збиральникам та мольфарам, які жили в краї багато років тому.
Дружина Оксана підтримує вподобання Петра Федоровича збирати ісландську «квітку». Каже, що мох ставав у пригоді не єдиний раз і мати його в коморі добре. Пані Оксана згадує, як колись напиток навіть збив високу температуру. А загалом жінка вірить у магічну силу цієї рослини. На Велико-Березнянщині ходить легенда, що мох має здатність пророкувати майбутнє. Якщо звечора розкласти мох на підвіконня, а вранці змочити його в протічній ріці він розкладається на кілька частин. Кусочки, то час, коли тобі в житті найбільше пощастить. Або ж перед сном загадати бажання, й вранці глянути якого кольору мох: зелений, тоді збудеться, темно-сірий – надії марні. Так, то чи ні, але ісландський мох, на думку родини, є дуже цілющий та унікальний.
Оксана Щира, «Час Закарпаття»
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.