Органічні добрива для ґрунту можна виготовити самотужки
Використання попелу та гною
Завдяки удобренню ґрунту попелом з рослин до землі повертаються відібрані в неї мінеральні речовини. Тому кожен господар не повинен нехтувати попелом і не обходити нагоду повернути його в землю, коли це можливо. Цінні різні види попелу, і не тільки за вмістом фосфорної кислоти, калію, вапна, а також і магнію, натрію, заліза, хлору, сірчаної, кремнієвої кислот та інших речовин. Найбільше калію (до 60 %) міститься в попелі із стебел соняшника, а фосфорної кислоти (до 11 %) − у попелі з гречаної соломи. Дія попелу на ґрунт, як і інших добрив, подвійна: пряма і непряма (побічна).
Ґрунти щодо вмісту калію можна поділити на дві групи − одні з кожним роком збіднюються на цю речовину, інші − ні. До збіднюваних належать ґрунти, на яких вирощують рослини, що містять багато калію: цукрові буряки, соняшник, картоплю, городні овочі.
Норма внесення гною для одержання бажаного врожаю залежить від багатьох чинників: від яких тварин одержаний гній, від корму, яким їх годували, як виготовлений гній, який характер ґрунту, наскільки він виснажений попередніми посівами, під які рослини вносили гній та ін. Тому важко і майже неможливо точно визначити норму гною для всіх випадків.
Але є загальні умови, вироблені практикою. Суть їх полягає в наступному. На важких ґрунтах (глинисті, замулені) треба вносити велику кількість гною, тому що тут його частки повільно розкладаються (перегоряють) і вплив гною не сильний, але тривалий, він діє протягом 3-4 років і більше. Навпаки, легкі й пухкі ґрунти (піщані, супіщані) краще удобрювати малими дозами гною, але частіше. У цих ґрунтах гній діє швидко, сильно, але недовго − в перший же рік після внесення.
Одні рослини витримують великі дози органічних добрив, як-от соняшник, капуста, кукурудза, ячмінь. Інші рослини не переносять сильного удобрення гноєм і вилягають, наприклад, овес, або витягуються в стебло й листя, даючи мало насіння (горох, сочевиця, гречка та ін.).
Традиційна кількість гною на гектар для сильного удобрення така: на важких ґрунтах – 32-48 т/га; на легких – 20-28 т/га; для слабкого удобрення − відповідно 12-20 і 2,6-13,4 т/га.
Виготовлення компосту
Компостування − це природний аеробний процес, коли в умовах доступу кисню (на відміну від гниття) відбувається розкладання органічних відходів під впливом ґрунтових бактерій, і органічні відходи перетворюються в багате гумусом добриво − компост.
Матеріалом для компостів можуть бути:
а) землисті речовини: різний попіл, сажа, дорожній пил і бруд, земля з канав, ставковий мул, сміття з двору, штукатурка із стін, залишки і відходи хімзаводів, миловарнх заводів, паперових фабрик та ін.
б) рослинні речовини: зіпсований корм, бур’яни, картопляне бадилля, гичка коренеплодів, стрижні кукурудзи, тирса, кора, стара солома, торф, грудки з боліт, сміття з-під дров, відходи заводів − пивоварних, дріжджових, винокурних, цукрових, органічних кислот, а також плодові вичавки тощо.
в) речовини тваринного походження: нутрощі забитих тварин, м’ясо і кров тварин, які загинули від незаразних хвороб, кістки, копита, роги, вовна, волосся, пір’я, хрущі, черв’яки, слимаки та ін., залишки боєнь, шкірзаводів, пил та очистки суконних фабрик, фекалії, гній, послід птиці та ін.
г) гноївка, сеча, помиї з кухонь, мильна вода після прання та ін.
Виготовлення компосту складається, по-перше, з етапу накопичення у вигляді великої купи так званої компостної землі, до складу якої входить суміш землистих і дрібних речовин. Для цього придатні земля з канав, болотний мул, попіл, дрібне сміття, дорожний пил, тирса, подрібнений торф та ін. Усі ці речовини спершу складають шарами, а потім ретельно перемішують і зберігають в окремій конусоподібній купі. Таку компостну землю можна використати безпосередньо як добриво, а також вона може бути основою інших компостних куп та для пересипання усіх речовин, що входять до компосту – тваринних, рослинних, рідких. Вони добре розкладаються й утримують леткі гази, що виділяються в процесі гниття.
Недалеко від місця, де щоденно одержують багато різних відходів з кухні й сміття, слід також зробити компосту купу. Для цього необхідно викопати яму глибиною 20-30 см, засипати глиною і утрамбувати. З викопаної землі можна зробити валок довкола, щоб запобігти затіканню в компостну купу води. Потім на дно накласти товстий шар вже готової компостної землі, а в неї викидати все, що одержується у вигляді відходів, помиїв, сміття та ін. Усі компоненти розкладають шарами по всій поверхні і прикривають компостною землею.
У такий же спосіб перешаровують землею і рослинні рештки після збирання врожаю, бур’яни після прополювання.
Кількість рідини для поливання компостної купи повинна бути такою, щоб компост був завжди вологий, але не мокрий. За умов надмірного зволоження бродіння в купі може зовсім припинитися, а за її нестачі купа надто нагрівається і може втратити багато газоподібних речовин. Якщо гноївки, помиїв недостатньо, для зволоження можна використовувати воду. Компост вважається готовим, коли в ньому не помітні речовини, що входять до його складу, маса набуває однорідності, пухка і темна, а насіння бур’янів втратило здатність проростати.
Тривалість компостування неоднакова і може коливатися від двох місяців до двох років, що залежить від догляду за купою, кількості речовин, які прискорюють розкладання компонентів, від поливання, перелопачування, сезону року та інших факторів.
Вероніка Брудка, Зелене Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.