Новорічне деревце має зникнути із хати непомітно
Закарпатський етнограф та дослідник Юрій Чорі розповідає, що здавна появі ялинки у хаті завдячували Ісусику та ангелу. І лише після калатання дзвіночками, а ця місія довірялася главі родини, дітей запускали в кімнату, де була встановлена ялинка.
Ужгородська пенсіонерка Марія Сютрик також згадує, що лише у 1936 році в них вдома у Нижніх Веряцях (нині Нижні Ворота на Воловеччині) на Різдво замість снопа з’явилося деревце, та ще й прибране. «Мені було 9 років, і я дуже хотіла розгадати таємницю, звідки ж воно взялося. Якось увечері побачила, як тато кудись збирається, ще й прихопив із собою топірець. Я рушила слідом, однак невдовзі він помітив за собою «хвіст». Звісно, накричав, але таки взяв із собою у ліс і суворо наказав, щоб не проговорилася братам і сестрам», – згадує Марія Олексіївна.
Юрій Чорі каже, що ялинка має так само непомітно зникнути з оселі, як і з’явилася. Гілля наші предки зазвичай спалювали у печі, вершок зрізали і робили з нього колотушку (варішку), а голий стовбур ялинки слугував у господарстві за тичку чи підпору під гілки фруктових дерев. Тому й приказки, каже дослідник, прижилися в народі: була яличка – стала тичка чи була ялиця – стала палиця. Нині ж ялинки позбуваються просто – викидають на смітник. Роблять це від невігластва, вважають фітотерапевти, бо хвойні рецепти маловідомі. А між тим ванни із хвої допомагають від ревматизму, а при кашлі найкращим лікарським засобом є інгаляції із зелених «колючок».
Оксана Штефаньо, Новини Закарпаття
Коментарі
Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.